Слухаючи Ольгу Басистюк

Органні звуки...
звуки ці органні
підчас небесні, а підчас гортанні,
неначе зачароване зітхання,
що має колір щастя і розлуки...
мов у чаклунки, ворожили руки
у органістки
на ім'я Сімона,
і натискали на педалі ноги,
і виганяли із оргАну
духів...


З її спини,
напруженої струнно,
зтікали фалди чорного вбрання,
в якому злами білих рук
зникали раптом,
а потім несподівано
злітали!
І чорні плечі рухались -
здавалось,
неначе демон змахував крильми...
Та  тільки бога відчували ми -
яке нам діло до отих міхів,
які сопіли у сріблястих соплах!
...ми чули Бога,
звали його Бах.

А потім вийшла Ольга.
Підняла
до грУдей теплі руки,
i вдихнула
повітря залу - і, о чудеса!
Під самі куполи полинув голос!
чарівний голос Ольги...
А за ним -
злітали тихо
наші грішні душі...

...Небесніший космічного органу,
прозоріший дитячої сльози...
Такий лиш голос може мати мрія!
Осанна Ольга! Аве,Ольга! Ти -
земна до болю
українська Дива!



(написано в Харкові, приблизно  в 1988 році)

http://www.youtube.com/watch?v=NjZoIk2GjDw&feature=related