Я замерз i ти невинна

Я замерз і ти невинна,
Що прийшла пора дощів,
Мріяла давно про сина,
Випускала ранній гнів.

Так буває у час юний,
Що реальність лиш обман,
Натискаю не ті струни
І дивлюся у стакан.

Ранок важко зустрічаю,
Все нестерпне і сухе,
Аромат лимону, чаю,
Сум з тривогою росте.

Але завтра знову зміна,
Знову крок легкий назад,
Я забуду запах сіна,
Як рясніє святом сад.

Я забуду всіх на світі,
Тільки ти тривожиш сни,
Так я жив і не помітив,
Що душою вже німий.

Що душа, як волоцюга,
В невідоме дивно йшла,
Все шукала собі друга,
Та самотньою була.

Все шукала щось взаємне,
Спокою хтось не давав,
Почуття таке приємне,
Коли перший раз кохав.

А вже потім понеслося,
Загоралися вогні,
Від чорнявого волосся
В голові думки чудні.

Те, що потім, те не варте
Свіжості твоїх колін,
Відмовляюсь від азарту!
Хочу пісні чути дзвін.

Я замерз і ти невинна,
Мій годинник північ б’є,
Зникне долі половина
І життя чуже моє.