Вибачай, що я дуже ревнивий,
Що звучать мої грубі слова,
Та твій образ до болі красивий
Полонив мою душу сповна.
Хоч минуле було у нас різне,
Та майбутнє відкрилось для двох.
Починати ніколи не пізно,
Промінь віри щоб раптом не всох.
Щоб не зникли приближені й щирі
Почуття нерозбитих сердець,
Не приховуй думки свої милі,
Не забудь, де початок, кінець.
Не віддам я тебе і не думай,
Тиха ніч нам вінок свій сплела,
Я і ти – нескінченна тут сума
Доброти, віри, правди й тепла.
Вибачай, що я дуже ревнивий
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304675
Свидетельство о публикации №112021304675
Рецензии