Вогонь палаючи тримає,
Все навкруги, в полоні світла,
Хоча цього ніхто не знає,
Моя душа давно розквітла,
Стою я поруч і тримаю,
Шматочок полум`я надії,
І теплі ласки відчуваю,
Вони мене торкнувшись гріють,
Хоча б за те, що я схилився,
Второпав силу руйнування,
Палає схожий серця вогник,
У тих хто зрозумів кохання.
Прийняв його і зупинився,
На мить побачити красу,
Яку несе він із собою,
Неначе мріями весну.
Тортурами без нього жити,
Кричати в прірву довелось,
Але зумівши приютити ,
Кохання все таки знайшлось.
Надавши думкам відпочинок,
Нарешті пошукам кінець,
Бо це найкращій подарунок,
Який зробив для нас Творець.
Вогник кохання
© Copyright: Лунный Шепот, 2012
Свидетельство о публикации №112021300467
Свидетельство о публикации №112021300467
Рецензии
