Що чекає мене в дорозі?
Чи попутні повіють вітри?
Хто зустріне на ріднім порозі?
Хто покаже дорогу з гори?
Будь священна, земля материнства!
За тобою життям сумував,
Пам’ятаю тривогу дитинства,
Коли вперше порвав свій рукав.
Пам’ятаю я збиті коліна,
Пам’ятаю я пухлі вуста,
Коли щастя лилась легка піна
І як кров запкелася густа.
Краєвиди зимового ранку
Заворожують душу мою,
Де я встиг загубити коханку –
Свою юність, яку ще люблю.
Тільки очі любили туманно
Той хвилинний любовний порив,
Та хвилина була ця остання…
Я життя лиш у снах підкорив.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304587
Свидетельство о публикации №112021304587
Рецензии