Удача сопливих не любить,
Удачі потрібні бійці,
Щоб кров’ю вмивалися губи,
Не сходили з тіла синці.
Як небо з землею зійшлися
Заплакали сині луги,
Всі радісні дні пронеслися,
Нікому я недорогий.
Мій вечір! Мій вечір розкішний!
Для кого сміється вона?
Солодкою піснею тішив,
Та в душу вже б’є сивина.
Дзеркальні і юні бажання
Спинили зухвалі роки,
Любов не буває остання,
Любов не прощає ривки.
Любов – закулісна спідниця,
Не зірве мої пелюстки,
Відкриється всім таємниця,
Що щастя моє тільки ти.
Сумую все більше і більше
Навіюю зоряні сни,
Для тебе пишу свої вірші,
За тебе я Бога просив.
Щоб доля твоя особлива
Не знищила юний порив,
Можливо ти також просила,
Тому я для тебе і жив.
Удача сопливих не любить
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304429
Свидетельство о публикации №112021304429
Рецензии