Любов народжується в пісні
І музика моя проста,
В душі жили страждання злісні
І біль її весь час зростав.
Не зміг забути тепле слово,
Не зміг я далі жити сам,
Чужа із вуст лунає мова,
Чужий сповідую я храм.
Вже пронеслися перші співи,
Бузкова відданість суха,
Кохання заплітають діви,
Вінками гріють пастуха.
Та тільки вітер на сопілці
Зіграє сумно про своє,
Нудьгу, налякану на гілці,
Зжене туди, де дощик ллє.
В обійми кине непомітно
Мою любов бентежний край,
З тривогою проходить літо,
«Прощай, моя душа, прощай».
Достатньо бавились з тобою
Ті ніжні в серці почуття,
Прийшла до мене неживою,
Такою й підеш ти з життя.
А пісня наша не зів’яне,
А голос бронзою встає,
Я буду ваш, та не коханий,
Вона - як щастя не моє.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304366
Свидетельство о публикации №112021304366
Рецензии