Заливають дощі мою душу,
Та не мокрий я і не сухий.
Відректися від щастя я мушу
І не звати себе «вартовий».
В інший час відкриваються двері,
Де не буде ні мук, ні страждань.
Лиш минулого слід на папері
Не допустить до юних бажань.
Не танцюють вже літом берези,
Не вмивається сонцем роса,
А я йтиму пустий і тверезий
У місця, про які не писав.
Все шукатиму щось недоступне,
Щось величне і вічне в роках,
І для когось нерідне і згубне,
А комусь так солодке у снах.
Не знайду, але виклик всім кину,
Розіб’ю чашу юності вщент.
Не схотів я топтати глину
І псувати любовний акцент.
Заливають дощi мою душу
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304356
Свидетельство о публикации №112021304356
Рецензии
Чудові вірші.Дякую за щиру хвилинку рідної мови.Успіхів та натхнення.
Анина 13.02.2012 13:46 • Заявить о нарушении
Анина 13.02.2012 13:46 • Заявить о нарушении