Не тіло, дух розпався в наші дні,
Людина від усього вже сумує.
Іде до світла із глибокої пітьми,
Але дійшовши знов боїться і бунтує.
Зневірою вже спалена до тла,
Нестерпну днину день у день виносить.
Все ж знає, що попереду імгла,
І хоче віри та її не просить.
Вона не скаже зі сльозами на очах:
"Впусти мене! Я вірю, Боже, вірю!",-
З молитвою й проханням на вустах-
Допоможи мені й моїй зневірі.
Перевод стихотворения Ф.Тютчева "Наш век"
Наш час
© Copyright: Маша Сафронова, 2012
Свидетельство о публикации №112021311287
Свидетельство о публикации №112021311287
Рецензии