Кохання карооке
Поки фіалка п’янко так дурманить.
Хмільну любов уже не повернуть,
Панують сумніви – твій світ не манить.
Кохання карооке ,зупинись,
По жерсті дощ і раптом злива.
Коли можливо , ти ще раз наснись,
Щоб вранці сонце лагідне світило.
Свидетельство о публикации №112021212559