Дорога туманна чекає,
Розбита стволами берез,
Гостей непривітно приймає
В обійми притуплених лез.
А я тільки твій подорожній,
Знайти щось не можу тепла,
У небо – молитви набожні,
У душу – пропиті слова.
Зустрінуть мене як ніколи,
Радіють, що я ще живий,
А я їм у відповідь болем,
Показую відчай свій злий.
І знову чуже все тут, темне
Сімейні гудуть голоси,
Молився за себе даремно
І марно прощення просив.
Я снами своїми вже ситий,
Все так, наче хтось написав,
Чомусь не хотілося жити,
Та погляд коханий тримав.
Дорога туманна чекає,
Пробачте, що рано пішов,
Без мене весна оживає,
Без мене черствіє любов.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021210744
Свидетельство о публикации №112021210744
Рецензии