***

День у день зникає наша слава,
Підбере її чужа земля,
Заповідь з життя провінціала,
Невесела розповідь моя.

Ріс один я у сільській манері,
Барви ночі правили своє,
Не відкрила ти для мене двері
І тому у душу сум плює.

І ніхто мені не буде милий,
Для всіх вас співає кропива,
Негаразди жити мене вчили
І невинна в білому зима.

Тільки свято чи якась подія,
Я писав тобі прості пісні,
Що з тобою бути завжди мріяв,
Що без тебе чорні мої дні.

Хмуро ти дивилася у простір
І в очах губилися слова,
Не чекала ти, що будуть гості,
Знав і я, що ти вже не одна.

Цілий день і цілу ніч провальну
Я бродив поміж знайомих місць,
Я для них людина ще й безжальна,
Без запрошення я їм не гість.

Більше так не буде, не хвилюйся,
Не почуєш ти далекий крик,
У людському горі я втоплюся,
Я до нього безпідставно звик.

Свіжість юна пронесла мій спокій,
Не знайти належного тепла,
За тобою йшов я тільки збоку,
Щастя ти без мене не знайшла.