Не бувало ще так погано,
Не бувало боляче так,
І старіти почав я рано,
І носити душу в кабак.
Не проснуться дитячі мрії,
Посміхнешся ти не мені,
Своє поле сумом засіяв
На короткі і мертві дні.
Свою посмішку вам всім несу,
Я за нею біль заховав,
Не сховає лиш сонце росу
І кривавий душі рукав.
Кращим буде цей світ без мене,
Кращі будуть рости сини,
А мені заспівають клени
Тиху смерть без чужої вини.
А мені голосиста осінь
Вітром змиє час роковий:
Хто у долі багато просить,
Буде щастя свого вартовий.
Але щастя моє пропало
І ніколи його не знайти,
А я буду кохати мало,
Та ще менше кохатимеш ти.
Не бувало ще так погано
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021210481
Свидетельство о публикации №112021210481
Рецензии