Верба над водою пишалася красою,
Вiдображалась в дзеркалi ставка.
Стояв дуб крислатий поруч з вербою
Та долю проклинав, що не така.
"Яка я тендiтна, струнка та вродлива,"-
Такi були думи дiвочi,-
"Чому ж я на свiтi така нещаслива?"
Дуб мовчки не зводив з верби очi.
Вiд подиху вiтру їх листя зустрiлось,
В обiймах затремтiли гiлочки.
На небосхилi сонце червоне зашарiлось,
Затихли навiть птахiв балачки.
Стояли над водою поруч дуб з вербою
Та гомонiли нiжно мiж собою.
Стояли над водою поруч дуб з вербою
© Copyright: Александр Вилд, 2012
Свидетельство о публикации №112021102917
Свидетельство о публикации №112021102917
Рецензии
