Нестримна спрага рве залізні пута
Тебе у світлі місячнім... зустрів.
Не голос моря – хочу твій почути.
Побудь, прошу, царицею морів.
Підніме пам’ять з серця бірку
Любов мене хвилює, як і всіх.
Колодязь пам’яті віднині - мірка
Для днів моїх, для спогадів моїх.
Про найсвітлішу мить у м’язів спомин,
Нестримність рук... жагучість губ.
Нема адреси, ім’я лиш відоме,
І пелюстка ромашки – люб, не люб?
Люб не люб...
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112021011712
Свидетельство о публикации №112021011712
Рецензии