Вже осінь свічечку воскову запалила...
О, моя доленько, даруй на щастя крила!
І відверни мені з дороги блискавиці,
Нехай поп'ю води цілющої з криниці.
Те джерело б'є на гуральні, на Поділлі.
Мене матусенька купала у чар-зіллі.
Імлистий берег річки Бугу виринає,
Там хата батьківська мене іще чекає.
Я поспішатиму... дивись, вже вечоріє...
Як не мовчатимеш... колись хтось і прозріє...
Вже осiнь свiчечку воскову запалила
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112020905335
Свидетельство о публикации №112020905335
Рецензии
Віруся! Я прозріваю!
І вчуся у тебе!
З одного джерела.
Коріннями з родини!
Любов'ю і душею
Країни України.
із берегів одних -
дитинства та Любові
Тобі всі почуття
Що у Великім у Слові.
Та пісню солов'я
Подільського натхнення.
І крил, що із небес
знесуть Благословення.
Люда 15.03.2012.
Людмила Васильчишина 15.03.2012 17:47 • Заявить о нарушении
І вчуся у тебе!
З одного джерела.
Коріннями з родини!
Любов'ю і душею
Країни України.
із берегів одних -
дитинства та Любові
Тобі всі почуття
Що у Великім у Слові.
Та пісню солов'я
Подільського натхнення.
І крил, що із небес
знесуть Благословення.
Люда 15.03.2012.
Людмила Васильчишина 15.03.2012 17:47 • Заявить о нарушении
Людочка, рада, що тобі сподобалося. Дякую за вірш - гарно! Удачі тобі і гарних знайомств!
Вера Кухарук 15.03.2012 21:19 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 15.03.2012 21:19 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.