Пора осіння, це - пора прощання...
Десь знову грає скрипка про кохання,
Весільна скрипка піддає жалю...
Хай йому грець, отому скрипалю!
Ось жовте листя клена облетіло,
В берізки коси обплели холодне тіло.
У верховіттях виє вітер безголосий,
Він скрипаля назавтра знову перепросить.
Нехай веселе той скрипаль йому заграє...
Чомусь мелодія від осені втікає.
Звучить симфонія кленова в надвечір'ї.
І голос віщий б'є у кручі десь в Міжгір'ї.
Кленова симфонiя
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112020905322
Свидетельство о публикации №112020905322
Рецензии
Гарна осіння замальовка, гарні метафори, так доречно ви змусили грати отого скрипаля - вірш став яскравим і наповненим звуками. Чудово!
З теплом, Л.Ю,
Людмила Юферова 09.02.2012 17:03 • Заявить о нарушении
З теплом, Л.Ю,
Людмила Юферова 09.02.2012 17:03 • Заявить о нарушении
ЛЮДМИЛО,ДЯКУЮ ВАМ! ІНОДІ ТАКЕ НАПИШЕТЬСЯ (ОСОБЛИВО ВНОЧІ), ЩО НА РАНОК САМА ДИВУЄШСЯ - А ЧИ ТО ТИ НАПИСАЛА? ДЯКУЮ БОГОВІ. ЩО ДАЄ НАТХНЕННЯ ПИСАТИ. А ВАМ ЩИРА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ТЕПЛІ ВІДГУКИ.
Вера Кухарук 16.02.2012 17:17 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 16.02.2012 17:17 Заявить о нарушении