Ось і достигли в нашому саді яблука.
Серед дерев по світлому саду я блукав.
Думав про вічне і промовляв до велетня.
Велетень той, вінчаючий осінь, - вересень.
-Слухай-но, Вересню, що ти несеш нам, дощ та сум?
-Ні, - відповів він, - інше і краще щось несу.
Листя охряне, небо прозоре, може й сніг,
Ще вам дарую ниви й простори чарівні.
30.09, 7.10.93
Вересень
© Copyright: Александр Товберг, 2012
Свидетельство о публикации №112020911413
Свидетельство о публикации №112020911413
Рецензии