В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню...
Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі...
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.
Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці...
Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.
Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові... І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.
Афродита
© Copyright: Антонина Спиридончева, 2012
Свидетельство о публикации №112020808337
Свидетельство о публикации №112020808337
Рецензии
Очень красивое произведение. Прямо хочется нарисовать Вашу Афродиту в морской пене.
С уважением, Нинель.
Нинель Языкова 13.04.2012 15:04 • Заявить о нарушении
С уважением, Нинель.
Нинель Языкова 13.04.2012 15:04 • Заявить о нарушении
У каждого не получиться, Антонина! - а ты можешь подарить свою любовь себе и потомкам, к примеру здесь:http://www.stihi.ru/2014/09/23/6280...:)
Очевидно в сборнике рядом с любовью будет кохання!
:)
Присоединяйся, будь ласка!
С улыбкой,
Влад Кучерявый
Киевские Поэты 06.11.2014 19:33 Заявить о нарушении
Очевидно в сборнике рядом с любовью будет кохання!
:)
Присоединяйся, будь ласка!
С улыбкой,
Влад Кучерявый
Киевские Поэты 06.11.2014 19:33 Заявить о нарушении