Мiй хрест

Хрест на землi кожний дiстане.
Кому малий - кому бiльший припаде.
Родись у хатинi або у палацi,
Кожному приготованi хрести оцi.

Дивом є те, що нiхто не бачить,
Який великий хрест йому призначений.
Є, хто легко носить, може ще й смiятись,
А iнший страждає, на землю падаючи.

Є, хто носить гордо i нiхто й не бачить,
Як його рани часом кровоточать.
А хтось з покорою, голову схиливши,
Несе свiй хрест з Iсусом до могили.

Є, хто гнiвається, бунтує навiть,
Зупиниться, стане, може й положить.
Є, хто свiй хрест на чужi плечi скине,
Думаючи навiть, що назад не верне.

Є, хто оглянеться i в лiво, i в право,
Й допоможе людям, якщо нести важко.
Я ще дитиною свiй хрест дiстала,
Теж його прийняти нiяк не хотiла.

Плакала, бунтувала, од себе відкидала.
Пiдняли i на плечi менi положили.
Змирилась, бо від тоді знала,
Що хрест мiй до самої могили!

На важкiм шляху ноги ся втомили,
Волосся посивiло, спина похилилась,
Батьки, яких любила, тихо повмирали,
Так вже два хрести ми Тобi вiддали.

Так хрест мiй став ще важчим,
Що нема вже й сили!
Прости менi Боже, я Тебе благаю,
Простiть мене люди- я вас прощаю.

Знаю, Боже,хрест мені нести,
До могили у чужім краю,
Та тільки одного серцем жадаю,
Забери мою душу до себе, до раю..