П1сня. М1й хрест

Хрест на землi кожний дiстане.
Малий - чи бiльший припаде.
Родись у хатинi, чи у палацi,
Кожному готовi хрести оцi.

Дивом є те, що нiхто не бачить,
Який  хрест йому призначений.
Є, хто  носить і може  смiятись,
Є, хто страждає, на землю падаючи.

Є, хто носить гордо i не бачать,
що  рани як часом кровоточать.
Є,  хто з покорою, біди схилили,
Несе  хрест з Iсусом до могили.

Є, хто гнiвається, бунтує навiть,
Зупиниться, стане, може - положить.
Є, хто хрест на чужi плечi скине,
Думаючи навiть, - назад не верне.

Є, хто оглянеться - влiво, - в право,
Допоможе людям, -якщо важко.
Ще дитиною свiй хрест дiстала,
Теж прийняти нiяк не хотiла.

Плакала, бунтувала, - відкидала.
Та змирилась, бо від тоді знала,
Що хрест мiй до самої могили!
Пiдняли знов на плечi положили.
 
На сiм шляху ноги ся втомили,
Посивiла, спина похилилась,
Батьків любила, - та повмирали,
Так вже два хрести Богу вiддали.

А мій хрест  став ще важчим,
Що нема вже й сили!
Прости менi Боже, - благаю,
Простiть  люди- і я вас прощаю.

хрест мені нести,надалі знаю
До могили у чужому краю,
Та тільки мрія у мене одна,
Щоб придбала  спокій моя  Душа.