чи зможу я тебе кохати так,
як тоді,простодушно і віданно?
лиш листя шелестом вкриє шляхи
занесе вітром спогади
обернуся,немов би згадала
твої руки та щирі слова
так уклінливо трави збирає
поволокою кожна доба
нам не треба лишніх ілюзій
кожна візія викричить глум
не сьогодні,кажу,не сьогодні
я втомилась від людських отрут
вони впилися в мене мов пьявки
роздирають частинами,бьють
а десь тихо,ненароком згадаю
голос твій...що додає сум.
якось
© Copyright: Риоку Катавашика, 2012
Свидетельство о публикации №112020609326
Свидетельство о публикации №112020609326
Рецензии