Хоронили янгола, янгола любові,
Не жадав ніхто його бачити вуста,
Але мчались звідусіль тихою юрбою
Заштовхати серце в чорнії літа...
Було гірко випивать, ще гірчіше - спати,
В дім не прилітав, не махав крильми
І ніхто не міг спрагу втамувати,
Панувала сильна безцінь між людьми.
Браття повтікали з батьківського дому,
Зруйнували землю люди нищівні,
Те,що в обрії колись крилось золотому,
Стало зовсім їм чуже, та не з їх вини.
Зранку ще ходили долі білосніжні,
Сіяли коханням із музичних струн.
Схоронився янгол, взяв з собою ніжну,
Світлу та величну, ледь сп'янілу гру.
Що є та любов? Де її сховати,
Так, щоб вона не зникла у житті,
Бо зрівняєш ти, Земле, наша мати
Із собою наперекір відчуттів.
Янгол, ти єдиний, розпали багаття,
Підпали серця, обійми літа,
По дорозі в рай розстели латаття,
Дай поцілувати мертвії вуста...
червень 2010
Хоронили янгола, янгола любовi...
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2012
Свидетельство о публикации №112020607610
Свидетельство о публикации №112020607610
Рецензии