То де ж взятися тій силі,
Коли безсилля крає душу.
І в світі темно як в могилі
А я живу, я жити мушу!
Коли спіткає мене лихо,
Або радість в серці запанує,
Я радію, але тихо - тихо
Що жоден ворог не почує...
Життя нужденне в злидаря,
Робота від зорі і до зорі.
Коли ж згасне моя зоря?
Але працюють справжні трударі
Жалоба, смуток і печаль
То сестри мої, рідні
В очах видно смуток, жаль.
А винні в цьому нескінченні злидні...
Загасне полум'я моєї надії
Помру я непомітно в самоті,
А вороги, нехай собі радіють
Бодай щастить їм у житті.
4.2008.
***
© Copyright: Порохненко Сергей, 2012
Свидетельство о публикации №112020504996
Свидетельство о публикации №112020504996
Рецензии
