Сніжинки летять невагомі, прозорі,
За хмари пухкі заховалися зорі.
Повільно пливе місяченько вродливий.
Дивись, визирає, мов хлопчик цікавий.
То гляне впівока... і щось прошепоче.
То скривиться — ніби ось-ось він заплаче.
Ось виставив раптом ріжечок тоненький,
Пустує із зорями, наче маленький!
У місячнім сяйві сніжиночки — срібні.
Вони до крихіточок ельфів подібні.
Мереживо срібне дерева вкриває.
З високості місяць на це споглядає.
В природі влаштовано мудро й красиво...
Яке ж все дрібне в порівнянні з цим дивом!
Снiжинки летять невагомi, прозорi
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112020501384
Свидетельство о публикации №112020501384
Рецензии
Ваши стихи так легко читаются. Красиво. Творческих успехов Вам.
Елена Яковлева 5 01.03.2012 00:21 • Заявить о нарушении
Елена Яковлева 5 01.03.2012 00:21 • Заявить о нарушении
Леночка, благодарю Вас за визит. Будьте счастливы!
Вера Кухарук 02.03.2012 00:24 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 02.03.2012 00:24 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.