Немає нам спокійного життя...
Немає нам спокійного життя;
То тиха дурість, то дурна тиша.
А втім і нам нема вже каяття,
Зотліла від страждань уже душа.
Чи є де Бог, чи він давно захворів
Чи він нас в карти вже давно програв.
Ще й держава, як мале дитя на волі,
Що його мати і не зна, чи гра її малий, чи впав.
А ми, мов вівці у отарі – куди пастух, туди і ми.
Немов не бачим, що Пастух про інших дбає Хазяїв.
Але історія в котрий вже раз, підказує з сторіч пітьми, -
Що допомога нам йде від самих себе, а не чужих країв.
***
© Copyright: Иван Куриленко, 2012
Свидетельство о публикации №112020411850
Свидетельство о публикации №112020411850
Рецензии