*Искусство рождается из лени и безделья*
Зазирни до мене в думки,
В лабіринти почуттів,
Попільниці для прогулки
Рижих "Кемелів".
І побачиш білі крила
Від мого велосипеда,
На якому їду я до тебе.
Їду, їду і не знаю,
Що до тебе відчуваю.
На годинник не звертаю-
Часу вже нема.
І злетів ланцюг із серця,
Слід колес-гадюк не в'ється,
В "лопухах" Кузьма сміється
"Спи собі сама".
Серед моря романтизму
На фарватері цинізму
Мій "Титанік" реалізму
Криги не зустрів.
Із небес хлопчина малий
Із крилами і стрілами
У пилюку під ногами
Впав, а не злетів.
Я тебе відпускаю!
Але куди ідти?
Я тебе вибачаю!
Мила, прости!
Я тебе забуваю!
Фото, де я і ти…
Я тебе благаю - не йди!
***
© Copyright: Евгений Логинов, 2012
Свидетельство о публикации №112020304182
Свидетельство о публикации №112020304182
Рецензии
