Хрещений козел

     Хрещений  козел


Гостював  Іван  в  Степана.
І  прийшов  сьогодні  рано.
Тож  посиділи  гарненько,
Бо  не бачились  давненько.
Пригубили  добрі  чарки,
Їли  дуже  гарні  шкварки,
Пиріжки  з крутим яйцем.
Запивали  сирівцем.
А, коли  відчули  втому,
Час  прийшов  іти  додому.
Степан  кума  проводжав
Та козла  в дарунок  дав.
“ Ось  тобі  пересторога:
Понад  цвинтарем  дорога.
Як  з  дороги  візьмеш  вправо,
Зразу  буде  клята  яма.
То ж  з  дороги  не  зверни
В яму  з  дуру не впади”.
Ледь  зійшов  Іван  з  порога,
В  темряву  пішла  дорога.
Хоч  Іван  був  молодець,
Розібрало  під  кінець.
Все  направо  повертав,
Поки  в яму  не попав.
Добре, хоч  не головою
Та  козла  потяг  з собою.
Ось минуло дві  години.
Кроки  гупають людини.
З під землі  Іван  назвався,
Кум  Петро згори  озвався.
Каже: “  З жаху  ледь не впав.
Думав  мрець,  а то  Іван”.
Каже “мрець” : “Мотузка  є,
Піднімай  мерщій  мене!”
Петро  хвацько  підніма.
Бач: козляча  борода.
Роги  вгору  піднялись.
Очі  люттю  налились.
Жах  утримати  не  зміг.
Заволав  та зразу  збіг.
Стало боляче  Івану,
Бо козел  упав у яму.
З серця  трохи  відлягло,
Коли  збіглось  все  село.
Утворили  добре  коло.
“Отче  наш”  читав  Микола.
Та хрести довкола  клали,
Коли в’язнів  піднімали.
І  вже  ясний  день  настав.
Як  козел  хрещеним  став.