Серомаха

 


      Сіромаха

На російському кордоні
Сірувата мряка.
До служивих у загоні
Підійшов собака.
Прикордонник розіграв
Першорядну сцену:
"Який біс до нас послав
Отаку нікчему?"
Сіромаха заскиглив,
Ледь розціпив зуби:
"Побреду до москалів:
Вони добрі люди.
Українці теж не злі
І мене любили,
Але їсти не дали,
Бо украй збідніли".
Прикордонник міркував:
"Я заплющу очі.
Щоб іще собак ганяв,
Які їсти хочуть!
Він і справді бідолаха:
Шкіра геть та кості.
Хай напроситься, невдаха.
До сусідів в гості!!
                -
Ось і серпень підійшов,
Сонечком залитий.
Той же пес назад ішов,
Гладкий та сердитий.
Кілометри заморили,
Та ховає втому.
Чемно просить, щоб впустили
До рідного дому.
Солдат рідкісної вроди.
Очі гарні, сині:
"Що тобі недовподоби
У ситій Росії?"
"Емігрант" роззявив рота,
Здригнувся тривожно:
"Там життя - одна гидота:
Гарчати не можна"
Реготав увесь наряд
Не одну хвилину:
"То ж, біжи мерщій назад,
В Україну милу.
Ми беремо всіх назад:
Наших не убуде.
Перегавкай всіх підряд:
Нічого не буде!"