Исповедь бабы Насти

Сповідь баби Насті

(Из  цикла "Украинская  лирика")

Дід уранці довго спав:
Наробивсь « до впаду».
А мені попавсь канал
Про Верховну Раду.
Депутати наші
Кремезні, квітучі.
Молоді та старші
Дуже балакучі.
Всі, мабуть, заможні
Та їдять до схочу.
Одягти спроможні
Майже все, що хочуть.
Якась жіночка зняла
(Може і навмисно)
Та комусь передала
Яскраве намисто.
Я не знаю, як було,
Та з трибун казали,
Що намисто не дійшло:
На шляху сховали.
Керівництво в них м"яке:
Не прийшов з обіду,
То натиснуть щось таке
За свого сусіда.
Хтось на місці підстриба,
Наче  до неба
Та кричить своє «Ганьба!»,
Коли щось не треба.
За грудки хапають,
Згадують «декрети»
Та добряче лають
Президентські «вето».
Слів якихсь забула.
Підкажуть - згадаю.
«Алігатор» чула.
«Олігарх» не знаю.
Всі казали: проженуть
Міністрів «по квоті».
«Олігархи» де живуть?
В якому болоті?
Справ у них «не впроворот».
Зала – добра хата.
Всі боліють за народ.
Це за нас, дівчата.
Не минеться їм народ,
За який «ганьбують»
Може спашуть і город,
І місток збудують?
Надивилася до сліз
Сьогодні уранці,
Як везуть державний «віз»
Народні обранці.