Я чорнобривцями кладу тобі шляхи,
Я сірниками небо запалю, нехай палає
Для наших тіл рясним ковром мохи,
Лиш нашу пісню вітер вночі грає.
Полиновими долями сплелись,
І все забули, і на віки разом,
Кохання дарували, не клялись,
Хоча й згасали часом.
В вишневім цвіті погляди зійшлись,
В вінку з троянд скорили поцілунки,
Мені лиш він, один-єдиний снивсь,
Моя усмішка, лиш йому в дарунок
Йому
© Copyright: Марта Ворон, 2012
Свидетельство о публикации №112020209122
Свидетельство о публикации №112020209122
Рецензии
