Дерево роду. Iнша гiлка. Лайли. 2. Бересток

2 Бересток.
                Кіндрат, син Остапа, мав трьох синів - Федора, Василя , та Якова. Першим оженився Федір. Жінку його звали Марія.   Народилися в них дві дівчинки - Ганна та Марія.
                Спочатку Федір  жив в  одній хаті з усією сім`єю, а потім   відійшов жити в хатину, яку прибудували до Кіндратової хати. Хатина - це прибудована  до хати  ще одна кімната, але менша ніж перша, або така ж завбільшки, але не більша. Зазвичай сюди відходив старший син, а коли женився  той, що за ним, то страшому будували нову хату, а менший син  відходив у хатину і так далі, поки з батьками залишався найменший син. Цей   син мусив  доглядати батьків у старості і наслідував  бАтьківщину. 
                Найменшого сина  батьки завжди балували, навідь підлещувались до його, щоб пам`ятав добро та ласку і не ображав їх у старості. Цей  син і робив на   сім`ю найменше.  Коли  старші сини підростають  ,а вже взимку з  сім`єю пиляють дерево для  будівництва. Це дерево складають у довгу  очеретяну клуню для просушки. Воно там має полежати не один рік.
                Спочатку дерево йде  на хатину, для  старшого брата. Через рік чи два на хату, для того ж брата,  бо  брати  по черзі женяться та відділяються, тож   кожної зими, заготовляють і дерево.. Сохи*, крокви**, сволоки ***- це цілі колоди, а на двері та вікна ще й дошки пиляють. По річках були водяні лісопильні, де вода крутила колеса і йшов розпил. Та ці лісопильні були далеко, тож пиляли дома, у ямі .
Викопувалася глибоченька  вузька яма, на ту яму  вкладали  колоду на спеціальні утримувачі, один пильщик ставав вгорі, а інший в ямі і довжелезною  дворучною пилкою розпилювали вздовж колоду на дошки. Один пильщик тяг пилку  вгору, а інший вниз.  Коли допиляють по  довжині  ями, то колоду   підтягують . Довго і  важко.  Ті ж хуторяни, які жили в голім степу і не мали будівельного дерева , мусили купувати  його для хат на лісопильнях.
                Незабаром після  Федора оженився Василь. Взяв собі за жінку Наталку із Рокити, з роду Полтавців. Кіндрат вирішив  збудувати Федорові  хату  по той бік   свого ярка, а Василя з Наталкою вирядити в хатину, поки підросте  найменший син Яшко. Тож якось взимку всі брати та ще й помічники  з родичів та сусідів прийшли до Кіндрата в ярок заготовляти дерево.
                Працювалося дружно і вже робота доходила до кінця. Залишилося спиляти дві- три деревини на сволоки. Все як завжди. Кортийсь із дітей, підліток, залазить на деревину і прив`язує довгу міцну  мотузку .  Чоловіки внизу надпилюють   та надрубують з двох боків стовбур, а коли починає тріщати та хилитатись -  кидаються всі разом і тягнуть за мотузку, щоб дерево упало не в яр,а на схил, бо з яру  витягати важко. Як  дерево впаде його обпилюють та обрубують,  підлітки витягують  з ярка  менші гілки і друзки на топливо, а чоловіки  витягують стовбур і котять в клуню, або  й так складають та накривають очеретом.
                Так як в степу було не багато дерева, то кожна гілка уважно розглядалася , сортувалася і перебиралася не раз.  Товстіші гілки йшли на різне будівництво: на перекриття, кілки, перекладини, а тонші  гілля на держаки до  грабель, кіс, сапок, заступів та іншого, ще менші на ціпки, батоги та батіжки, а галуззя на тропливо.
                Все як завжди, та видно щось не так підпилялося чи підрубалося цього разу, бо дерево , коли пішло у нахил, почало закручуватися. Можливо це ще й через те, що те дерево  було берестком, а у берестка дуже вузлувата  деревинА. Вона і на дошки не йде через це, а як колода - соха чи сволок , добра. Коли дерево крутне, то  куди воно впаде - невідомо. Всі кинули мотузку і сипонули врозтіч.
                Дерево спочатку повільно, а потім все швидше й швидше крутилося і падало. Падало прямо на Федора. «Тікай , Федоре, тікай!»  -  кричалий йому. Федір   біг не озираючись по дузі, а дерево гналося за ним. Люди, які це бачили на власні очі саме так і разповідали по тому : « Деревна погналася за Федором!» Оціпенілі ,всі  нажахано дивилися на цей,  мов би вповільнений рух:  « Чи дожене!?»
                Гуухххх! Гупнуло дерево, затріщали гілки, підскочив і вихнув стовбур на розпилі. Тиша.
 Федір помер на місці. Дерево   впало стовбуром прямо на нього, хоч і не найтовщою частиною.  Вдавило в сніг. Саме тіло було ціле-цілісіньке, але видно всередині все відбите. Він упав лицем вниз і  вм`ятина від лиця на снігу була повна крові. Білий глибокий ярок,  пописаний сірими стовбурами дерев, потоптаний сніг ,  силует людини в ньому і  на місці голови - яскрава ,червона , кругла  ямка-пляма на  білому сніговому тлі….
                Хату Федору таки побудували. Вірніше не Федору, а його водові з двома дітьми - дочками Ганною та Марією.Худобу  продала вдова, бо за худобою  доглядати - це чоловіча робота.Топливо, правда брати  Федорові - дівері Василь та Яшко допомагали  заготовити, олії забити та борошна змолоти теж. Проте не з свого ж і не задарма. І  на жнивах, і на коноплях, і  сіно гребти- скрізь робила вдова. Приймак не трапився - до Лайлів у робітники ніхто йти не схотів. Так вдова і померла  рано - ледве дівчата виросли.
                Василь з Наталкою перейшли в хатину і там жили  аж поки  не оженився   найменший брат Яшко.
                *Соха - кутовий стояк.
                **Крокви -  утримувачі даху.
                ***Сволок -  балка на стелі.

 ( далі буде)

   На русском языке рассказ помещен на сайте  Проза.ру

   http://www.proza.ru/2012/02/02/1465