Горобина
Горобина жирує,
Вдягла яскраве вбранство:
“Мо ягідку скуштує
Ясновельможне панство”.
Та панство надто вчене.
Хоч всміхнеться мило,
А все-таки – нікчема,
Бо геть проходить мимо.
Та ось мала дівчина
Через дорогу бігла.
Перед живим рубіном
Вражена застигла.
Скуштувати хоче–
Не веліла мати.
То в живий віночок
Почала вплітати.
Відлягло від серця
В чарівниці міста:
Може хтось збереться
Низати намисто?
Хлопчисько маленький
Обірвав півжмені
Та сховав далеко
У різні кишені.
Тітка підозріла
До рота підносить:
“Трохи не дозріла.
Нехай підморозить!”
Підлетіла горда
Горобина зграя:
“Ох, і їжа добра
Для нас дозріває!”
_
Дерево гарненьке
В містах завелося.
Від горобців маленьких
Ім’я повелося.
Горобина
© Copyright: Валентин Серых, 2012
Свидетельство о публикации №112020202310
Свидетельство о публикации №112020202310
Рецензии