Які узори на вікні
Мороз змальовує мені.
І кожен ранок я дивуюсь,
Та все мереживом милуюсь.
Цвіте небачена краса,
Біліють дивні чудеса.
Та тільки лиш пригріє сонце
І весь узор зника з віконця.
За ним не треба сумувати,
Мороз знов буде малювати,
Всю ніч на склі мережки дивні,
В яких живуть казки чарівні.
Краса небачена та й годі.
Не стрінеш навіть у природі,
Таких небачених квіток
І не знайдеш таких ниток,
Щоб вишити красу незнану.
Та сонце знову, невблаганне,
Розтопить вдень морозні чари.
І до весни тривають чвари
Між сонцем і морозом,
А на вікні лиш сльози.
***
© Copyright: Наталья Кравчук Васыльченко, 2012
Свидетельство о публикации №112020106790
Свидетельство о публикации №112020106790
Рецензии
