Культура

Якось з кумом разом йшли ми на роботу,
Розмовляли разом про те та про се,
Він мені і каже, все осточортіло.
Я відповідаю, кинути б усе!

Що це за життя в нас, ну хоч утопися,
Нема ресторанів, кабаре чортма,
От у місті, кажуть, там така культура
В нашій глухомані ж нічого нема.

І поки ми з кумом дійшли до роботі,
Виробили разом перспективний план,
Що тікаем в місто на другій неділі,
Отакий розумній був мій кум Іван!

Як і домовлялись, на другій неділі,
Подались у  місто з кумом ми моїм,
Нікому нічого проте не сказали,
А тим паче-паче родичам своїм.

В городі ми з кумом зразу розійшлися,
Він пішов в генделик, я у кабаре,
Так пройшла неділя, став я помічати,
Що культура гроші немалі бере.

Десь, після обіду, йшов я по проспекту,
Йде мені назустріч дамочка така,
Вії, як у пави, сантиметрів зо три,
І хода незвична, мов не йде – скака.

Як ми порівнялись, то вона й каже,
Наче ненароком, вперше віжу вас,
Ви б мне не сказалі, еслі вам не важко,
Скольок счас уремя і которий час.

Так ми розмовляли може хвилин з десять,
Бачу що культура з неї так і пре,
Взнав я, що у неї чоловік в відїзді,
І що вона близько за вуглом живе.

В гастроном забіг я добру взяв закуску,
Грошів не жалів там, як колись було,
Потім вісім пляшок взяв у магазині,
І собі міркую, от як повезло!

Як зайшли в кімнату, а там стіл накритий,
От не пам*ятаю, що на нім було,
Я поклав закуску і пляшки поставив,
Добре пам*ятаю, точно так було.

Тільки це зробив я, чую стук у двері,
А вона і каже, мабуть чоловік,
Тільки він так стука, ідіот проклятий,
І мене штовхає потихеньку в бік.

Каже йди на кухню, там гора білизни,
Починай білизну зразу прасувать,
Я ж бо чоловіку скажу що ти наймит,
Він мене жаліе и казав найнять.

Три години поспіль весь у поті й милі,
На тій клятій кухні прийшлось прасувать,
А вони наїлись, потім ще й напились,
Голосно регочуть і давай співать.

Через три години ледве відпустили
Не дали й копійки за те що робив,
А чоловік, стерво, почав ревнувати,
Отаке ледащо, ще й мене побив.

Вийшов я одвідти, ледве тягну ноги,
І собі на радість кума тут зустрів,
І так сумно стало, сам чого не знаю,
Що я куму зразу все те розповів.

Кум примружив очі, трохи розгубився,
Ну, а потім сумно так мені сказав,
Отакий він город, отака культура,
Я оту білизну позавчора прав.