Як зайшли ми до чайної, випили йорша,
Кум тоді мене й питає, кажуть ти лівша?
І, хоч кум мене при цьому дуже здивував,
Бачу, він ще випить хоче, ще йорша узяв
Та до нього й промовляю, вішаєш лапшу,
Скільки себе пам’ятаю, правою пишу.
В третій раз ми після цього випили йорша,
А я кума і питаю, розказати вірша?
А він каже, ні не треба, потім буде вірш,
І налив мені вчетверте, пий, бо буде гірш.
Наче ти й не памятаеш, коли свадьбу грав,
Ненароком мою жінку лівою обняв.
Ну, а, потім, у чулані ви удвох були,
А ми очі заливали, їли, та пили.
У той день, бач, не схотів я свадьбу вам псувать,
А от зараз є і повід, щоб борги віддать.
Тут кум сам почав читати голосно вірші,
Все про руку мою ліву, про мої йорші.
До могили пам’ятати буду тих йоршів
Після того, мабуть з місяць, морду я лічів.
Йорш
© Copyright: Фёдор Менде, 2012
Свидетельство о публикации №112020104854
Свидетельство о публикации №112020104854
Рецензии
Вот злопамятный ваш кум -
Из-за мелочи устроил шум
Надо вам исправиться быстрей
И куму обнять и ПРАВОЮ скорей!
Анатолий Мамыч 2 01.02.2012 13:22 • Заявить о нарушении
Из-за мелочи устроил шум
Надо вам исправиться быстрей
И куму обнять и ПРАВОЮ скорей!
Анатолий Мамыч 2 01.02.2012 13:22 • Заявить о нарушении