Я загромаджую
Я загромаджую.
Та вже боюсь привітати гостинно
Ніччю обачною.
Пошепки ніжно збагачую вухо
Темрявою звідусіль...
Подумки ніжно застелиш розруху.
Моє багацтво. Мій біль.
Насточортіло горіти у злобі.
Все! Моя втіха одна.
Марно блукав я в прихованій тОбі,
Відавши душу до дна.
Я громіздкий у занедбанім щасті,
Знову виходжу зі гри.
Знову знаходжу це щастя у пляшці.
З криком: минуле, гори!
Та не палає довіра румяна,
Серце не схибить ніяк,
Хочеться вірити: це в мене зп'яну.
Я загромаджую... Так...
травень 11.
Свидетельство о публикации №112020111398