Шукач прямує до пустелі
Отримати пекельний біль.
Та що там є на тлі рожевім?
Душа летить в "Темрявовіль".
Рипить поема нездоланна,
Як шкіра.. Дивне почуття.
А ти мовчиш, моя кохана,
Бо дбаєш про своє життя.
Не треба щастя шукачеві.
Та й сам не відає нічим.
Рукою він кидає щебінь
У синю, водну далечінь.
І жабками воно зіткнеться
З тією синьою... Удар...
А бумерангом не вернеться
З полону водоймових скнар.
Ні. Не судилося, шукаче.
Надію запусти до Бога.
Не завжди треба тим, хто плаче,
Твоя відверта допомога.
5'11.
шукач
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2012
Свидетельство о публикации №112020111367
Свидетельство о публикации №112020111367
Рецензии