Верба під вітром склонилася,
мов молоде дівчисько з тоскою вклонилася.
Гай шумить десь там, далеко,
а вона на березі одинока, мов тая лелека.
Не сумуй, прилетить пташка,
зів`є на тобі гніздечко,
повеселішає і твоє сердечко.
Весна листячком вбере твою красу,
милуватись можна буде в ранішну росу.
Вік твій на те й даний,
щоб п`янити красою пряною.
Під тінню твоєю знайде відпочинок
кожна зневірена й втомлена людина.
Верба
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2012
Свидетельство о публикации №112013107605
Свидетельство о публикации №112013107605
Рецензии