На мурах церковних печаль вікова,
Горить в чистім храмі свіча воскова.
Дитина тонесеньку свічку трима.
Ні слова, чомусь, а ні звуку... Німа?
Спокутує тяжкі гріхи за батьків?
Не бачить цвітіння гарячих братків,
Не чує, як птахи співають в саду...
За що ж так страждає? За власну біду?
А батечко рідний найтяжчий мав гріх,
Бо братові руку подати не встиг...
Купалися разом в річковій воді,
Сміялись бездумно з чужої біди....
Маленьке дівчатко лягало на дно...
А хлопчики бавились... їм все одно!
Аж раптом одного з них вир закрутив...
А другий з гріхами... життя все прожив.
Печаль вiкова
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112013103937
Свидетельство о публикации №112013103937
Рецензии
Мудро, навіть страшно. Але то так є. Вірочко, ви талановита розумничка.
З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 05.02.2012 16:56 • Заявить о нарушении
З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 05.02.2012 16:56 • Заявить о нарушении
ЛЮДА, ДЯКУЮ, ЩО ЧИТАЄТЕ МОЇ ВІРШІ! ТАКА ВЗАЄМНА ПІДТРИМКА ДУЖЕ ВАЖЛИВА ДЛЯ НАС... ХАЙ ВАМ ЗДОРОВИТЬСЯ!
Вера Кухарук 06.02.2012 15:50 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 06.02.2012 15:50 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.