Непридуманная история

Невигадана історія

(Из  цикла  "Украинская  лирика")

В затишній стодолі
Маленька отара.
Під стелею в коморі
Ластівок пара.
Повертались з півдня
Під травневе сонце.
Бентежили півня.
Влітали в віконце.
На них вже чекало
Знайоме містечко.
Ледь-ледь підправлялось
Рідне гніздечко.
Господиню обожнювали.
Кота зневажали.
Через двері, як можна,
До хати влітали.
Привітно свистіли,
Якщо хтось недужав.
Та якось залетіли,
Стурбовані дуже.
"Чи біда стряслася
Якась невідома?"
Жінка піднялася
Та вийшла із дому.
Випадок стався:
Відчинені двері.
Кіт підібрався
До самої стелі.
Кота геть прогнала:
"Повертайсь до хати!"
Гнівно наказала:
"Гнізда не чіпати!"
І настав на дворі лад.
Аж по самий вирій.
Кіт курей та пташенят
Визнавав своїми.
               -
Якось, майже восени,
Тиша враз настала.
Знову тихо на дворі:
Ластівок не стало.
Чи уже пішли у вир?
Так не може статись!
Каже зять: "Ідіть на двір:
З'явились прощатись".
Пішла до сараю.
Вдягатись не стала.
На дротах сиділа зграя
І гучно співала.
Про таке прощання
Не сміла й гадати:
Якщо є бажання,
То можна співати!
Побачили, піднялись
У повітря самі.
Лагідно торкались
До неї крилами.
А у небі - літня синь.
Чудова погода.
Упірнули в височінь.
Розтанули згодом...