Ти не ввижаєшся мені в пітьмі,
Не нависаєш променем над тінню...
Та погляд твій обтяжливий мені,
Мене жбурляє в гравій днів постійно!
Життя з тобою - літаргічний сон,
Прокинутись з якого годі й мріять!
І опівнічний зоряний неон,
Уже не в силі марево розвіять.
Чому ж тоді щодень,щочас ,щомить,
Я відчуваю подих твій і дотик?
І голос тишу знову твій ятрить,
Долаючи безсилий мій супротив?
Ти...
© Copyright: Алена Клен, 2012
Свидетельство о публикации №112013110041
Свидетельство о публикации №112013110041
Рецензии