Розірвана, обличчям в попіл,
Що попідтинням тихо йде
Крізь острах, сни й безвір’я опій –
То, хлопці, Совість наша є!
А може, друзі, то Кохання?
Чи може, часом, Розум наш,
Що поховали ми так зрання,
У попелі та світі чаш?
Нехай впаде з очей полуда,
Що наші сили всі таїть,
Накаркав долю клятий юда,
Й Вітчизна у вогні горить...
***
© Copyright: Алекс Лесной, 2012
Свидетельство о публикации №112012900672
Свидетельство о публикации №112012900672
Рецензии