Путь орфея на украинском

ШЛЯХ  «ОРФЕЮ»

Явище “ОРФЕЮ» в українському мистецькому світі нараховує десятки історій, які були на шляху становлення цієї літературної школи. Кілька сотень обдарованих особистостей знайомились з теорією і практикою цієї школи.
П’ять років видавався щомісячний літературно-художній журнал «ОРФЕЙ», на сторінках якого друкувались десятки і сотні авторів, пробували своє перо майбутні журналісти і, як наслідок, з’явились десятки і сотні наукових і літературно-дослідницьких статей. Більшість теорій літературного процесу було систематизовано в «КОРОТКОМУ ПОЕТИЧНОМУ СЛОВНИКУ» (Черкаси, вид-во «Орфей», 2005, 200 стор.).
Мистецтво літературної праці керується рядом правил і особливостей. Існують різні погляди на те, як створювати художній твір. Іноді автори вважають, що слід писати так, як пишеться. Пишеться, значить, ти – письменник, поет.
Писати ні про що – позиція неправильна. Визначившись із колом ідей і сюжетів, слід провести свого літературного героя так через випробування і труднощі, щоб читачеві захотілось повторити шлях героя, або досягти в житті такого ж результату.
Якщо є падіння героя, то треба підкреслити його гріхи та показати їх витоки... дати можливість покаятися чи не покаятися. Взяти за основу закони, традиції, правила людського співіснування, систему людських цінностей та показати духовне зростання особистості героя, щоб МОРАЛЬ, етика автоматично, як і закон, працювали протягом всієї сюжетної лінії.
Допомогти герою очиститись морально, очистити свідомість... витончено і талановито змалювати за допомогою психологічних постулатів і законів цей тонкий процес, відповідну мотивацію поступків героя може далеко не кожен письменник. Саме цьому і слід вчитися, використовуючи теорію школи «ОРФЕЙ».
Літературний герой повинен вказати практичний шлях вирішення злободенних завдань в типовій життєвій ситуації. Вчинки героя – це мотив будувати життя певним чином. Для цього авторові необхідно самому переглянути свої життєві установки і цінності. Засісти за серйозну літературу, опанувати психоаналіз, логіку, ознайомитись з новими науковими ідеями і досягненнями. Важко перерахувати всі навчальні дисципліни, які авторові необхідно включати в свій лікнеп. Стає очевидним: поет, письменник – це провідник, яким лине тугий і цінний потік інформаціі, що одночасно своєрідним чином переробляється (літературні засоби, класичні засоби мистецтва), і на виході, як наслідок, з’являється готовий художній твір, спроможний змусити серце читача битися швидше, а кров кипіти від єдиного слова.
Все просто! Написав сирий кусок, відкинув усе зайве і, якщо спроба була вдалою, то в підсумку твір живе самостійним життям, захоплює, переконує, зве серця до переборювання труднощів, досягнення нових життєвих висот.
Вірно подане автором індивідуальне усвідомлення діючих особистостей дозволяє тонко змалювати внутрішній світ героя, висвітлює моральні критерії і цінності, показує процес становлення цих цінностей, роль моральних засад в долі героїв.
Але замало лише змалювати життя і свідомість героя, організувати потік інформації для роздумів читача, потрібно ще створити невелику мистецьку лабораторію, де експерименти і творчі досліди самого автора дозволяють повністю засвоїти відомі форми творчості, виробити власний стиль творчості, перепровірити відомі постулати.
Поет, письменник, художник – той, хто ставить перед собою творче завдання, повинен водно;час прагнути стати майстром на обраній ниві. Це означає – постійно дбати про самоосвіту, це означає – щоденно проводити експерименти, це означає – постійний пошук і вдосконалення методів творчості.
Те, про що ми тільки-но говорили, – є загальна і необхідна умова будь-якої  творчості.
Складніше розібратися в тому, які людські цінності несе творець суспільству, осмислити його відповідальність за помилкові погляди, думки, за порушення Законів нашого Всесвіту. І тут лікнепом не обійтися. Письменник, поет – це перш за все обдарований філософ, спроможний допомогти прогресові в конкретній державі, конкретному народові. Це людина, що сповідує, безумовно, якщо не передові погляди, то, в крайньому випадку, позитивні, сприяючі правильному розумінню головних речей і, щонайперше, розумінню молоддю основ моралі.
Наскільки глибоко письменник відображає проблемні питання свого часу залежить від багатьох факторів, але передусім – від моральної зрілості самого автора.
На мій погляд, нічим не може бути виправдана дискримінація російсько-мовного письменника, російсько-мовної частини української літератури, про що свідчать факти нашого життя. І це, без сумніву, переги;н, із-за чого втрачається раціональне зерно і можливості духовного зростання,  становлення непростого українського соціуму. Це пораженська позиція, що веде до збіднення та втрати духовної складової суспільства і, як наслідок, до нігілізму якоїсь частини населення і в першу чергу молоді.
Без толерантності  різних верств спільноти немає прогресуючого суспільства!
Література покликана бути глибокою, потужною, незалежно від того, українською чи російською мовою  написаний сам твір. Українська література російською мовою не повинна дискримінуватися, замовчуватися, обезцінюватися.
Важливо підняти духовну складову суспільства, і тому, я вважаю, має бути не Національна спілка письменників України (НСПУ), а Спілка письменників України (СПУ). Як відомо, в Україні і українській літературі є різні мови, є ідейність, змістовність, висота, майстерність в написанні художніх творів і не можна допускати дискримінації іншомовних авторів.
Краще зі створеного іншими мовами заслуговує, на мій погляд, на переклад українською мовою, але без обмеження прав іншомовного письменника. Вирішальним має бути талант, а не мова, котрою пише український автор, щоб долучати десятки, сотні, тисячі читачів до високих духовних цінностей українського суспільства.
Скажуть: нам не треба літератури російською мовою, давай українською мовою! Гаразд, давай! Але працює та література, яка зроблена добротно. Пройде час – і українською мовою напишуть прекрасні речі, та вони й сьогодні є. Не варто лише відмовлятися від того, що створено в Україні для українського народу іншою рідною для письменника мовою – російською чи будь-якою іншою неукраїнською.
Я, як письменник, – за українську літературу не тільки українською мовою, але і російською.
І це справедливо, тому що такий підхід працює на духовність, а, значить, – і на успіх всього українського загалу, працює на консолідацію всіх сил, всіх ідей, на всю державу Україну. На успіх і добробут її народу. Допомагає вирішувати сьогоденні проблеми.
Не можна штучно відмовлятися від частини духовності, існуючої на просторах України, тільки тому, що вона створена не українською мовою. Добре все те, що сприяє об’єднанню і успіхові народів України, а їх, народів і народностей, – більше сотні. Має значення не титульна чи нетитульна національність (неначебто вона другого сорту!), важливі якості особистості, яка взмозі успішно вирішувати проблеми суспільства, що розвивається. Називайся ти хоч македонцем, але будь людиною з почуттям власної гідності, людиною духовною, майстерним професіоналом, сповідуй високі людські якості. А це – культура в повсякденному житті, на виробництві, у передових сучасних технологіях.
ГЕРОЙ повинен незалежно від національності бути патріотом своєї землі. Сповідувати вікові цінності народу. Своїми вчинками показувати, що тільки закон, тільки дозволені методи допустимі і сприяють зміні ситуації на краще. Хибна думка, поступок приводять після тимчасового ефекту... до розпаду і запустіння, розвалу того, що будувалось роками і віками.
Є етапи розвитку суспільства. Якісь із них Україна і народ пройшли. А передбачити, означити, виділити зна;кові моменти і є завданням сучасного письменника і поета.
Народові потрібні нові формати життя, нові ідеї, здатні підняти рівень життя суспільства до світового, досягнути більш якісних його характеристик, і це можуть робити окремі групи людей (серед них і письменники), показати позитивний досвід вирішення сьогоденних проблем. Хай навіть це буде умовний герой в умовних обставинах, на вигаданому матеріалі і місці. Письменник, який буде так вирішувати соціальні і психологічні проблеми і переборювати труднощі на шляху героя, і буде затребуваний суспільством.
Дуже великою є роль моралі. Головний її принцип – не роби іншому того, ЧОГО ТИ НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ ІНШИЙ ЗРОБИВ ТОБІ.  Це наріжний камінь, це головний закон існування людини в суспільстві.
Історія негрів в Америці... – приклад, коли люди відмовились ділити себе не тільки за національною ознакою, але й за расою, ЗАБЕЗПЕЧИЛИ прорив в економіці і культурі. На ці землі потягнулося все, здібне і живе...  І от Світ спостерігає феномен АМЕРИКИ двадцятого століття! Чому ж у двадцять першому столітті не може бути феномена УКРАЇНИ?
У нас є такі можливості, є все, щоб стандарти України були нормою і законом для старенької Європи!
Роль письменника в цих перетвореннях величезна. І не має значення, якою мовою він пише, важливо, якої якості матеріал він несе суспільству, який заряд несуть його твори, піднімають енергетику, дають мотив, ціль, або, навпаки, заводять до глухого кута і безнадії.
Письменник окреслює завдання суспільству, а суспільство їх виконує...
Сьогодні суть часу така, що ПОТРІБНІ ПЕРЕМІНИ. Необхідне скрупульозне дотримання Основного Закону – КОНСТИТУЦІЇ. Будь-які відхилення – підкарні, незалежно від осіб і рангів. Принцип невідворотності покарання абсолютний.  Ділити людей не за національною ознакою, бо це – крок назад, а за діловими якостями, рівнем освіченості, професіоналізму, людської гідності і особистими якостями (скажі;мо, чесність, обов’язковість, відповідальість, вміння, професійні навички, широта світогляду).
ЗМІ повинні працювати не на сенсацію, а на культивацію позитивних народних традицій, знань, дотримання законів, а також інформувати про досягнення вітчизняної культури в порівнянні зі світовими досягненнями, пропагандувати передовий досвід в затребуваних царинах українського соціуму.
Виходячи з викладеного вище, завданнями мистецтва з погляду орфеївської школи є:
1. Опис і вирішення типових колізій:  ВІН + ВОНА.
2. Опис суті боротьби, сенсу існування, актуалізованих напрямків життя, психологічних пошуків, досягнень культури, злагоди і компромісу між окремими особами, групами населення в рамках прогресу.
3. Опис способів, засобів, теорій економічного успіху, науково-виробничих пошуків людини в праці.
4. Опис шляхів життєвого успіху людини, його мотивації (позитивний приклад) і т.п. ... до сто першої позиції.
Гадаю, мій герой – не політик, впевнений, що найглибші сфери життя сьогодні залишаються за межами політики.
Внутрішній світ людини двадцять першого століття – це те, що і повинні відображувати і будувати письменники... політики будують своє. Створення і будівництво людських цінностей (показати, як це робиться) – ось кредо сучасного письменника.  Необхідно  пропагувати моральні цінності нового суспільства, впроваджувати нові регалії, нагороди, звання... але ні в якому разі не ділити людей за національністю і тим самим роз’єднувати їх.
Згідно теорії під пером письменника конфлікти повинні рухати суспільство вперед до нових цінностей, нового, кращого укладу життя, а не розділяти і заганяти на різні барикади.
Показати позитивні тенденції, паростки успіху в побудові молодого суспільства, показати приклади і механізми нового життя молодої держави і є завданням сучасного українського письменника.
Не ділити старе – а створювати нове, використовуючи позитивні традиції і віру, як критерій чистоти моральної, як запоруку бажаного майбутнього, як гарантію від негідних методів при побудові нового суспільства. Є віра, є Вітчизна – є патріотизм і єднання!
На зацікавленості, а не на насиллі повинні грунтуватися всі ПЕРЕМІНИ в суспільстві. І тут слід розуміти, що існують проблеми зростання. Завдання письменника – показати на прикладі своїх героїв, як ці проблеми переборюються. Це те, що потрібне сьогодні суспільству, це те, що буде, безумовно, затребуване молодим поколінням.
Старі погляди – моє... моя хата... – не приведуть до успіху, не згуртують нової спільноти людей, українців, незалежно від їх генетичних коренів. Українець – це дух, це уклад життя, це моральні чесноти, це багата на традиції тисячолітня культура, і, що я, письменник, обстоюю, – афористична, глибока, могутня література.
Особливе місце, особлива роль в літературі належить ПОЕЗІЇ – легкій кавалерії літератури, але це вже інша тема, інша стаття, котра, сподіваюсь, буде опублікована в наступнім випуску альманаху «КРУГ ЗОДІАКУ».

 
Переклад з російської        Г.Порубльової