Колись закiнчаться морози...

Колись закінчаться морози
І дощ розтопить білий сніг,
Потоки змиють чисті сльози,
Що падали до наших ніг.
Світанки розірвуть тумани,
Шукаючи в траві сліди,
А там лиш рани… Свіжі рани,
Що залишили я і ти.
Над вогнивом летіла доля,
Вдихала полум’я весни.
А птахи плачуть серед поля.
В тім полі де згоріли ми.


Рецензии
Вот в этом стихе и описана моим братом его же кончина. Зачем, дорогой мой братик, ты себе и своей жене предсказал такую судьбу? Царствие вам небесное, теперь уже вечной будет ваша любовь. Вечная память. Любим, скорбим...

Валентина Успенская   24.01.2015 20:17     Заявить о нарушении