Кіркоров у пеклі
Світ еліти помирає
На кістках до ранку грає,
Не співає тільки плаче,
І чекає на прикутих,
Люцифер на крик і муки.
Суд прийшов лічити рани,
Зажирілих у казан,
Блідне тіло, аж трясеться,
Лише в череві озветься,
Зайві розкоші ясні.
Як змією в пеклі в'ється,
Виїдає сміле серце
До Кіркорова крадеться,
Зла, спустошена пітьма.
Тяжко давиться грошима
Вся еліта на кістках,
Сон пройшов, ганебний розпач,
Роз'їдає від грудей,
Поповняє кожну душу,
Страхом немічна пітьма,
Підчищає бруд з землі,
Як назад піти по трупах,
Де казан набитий людом?
Розмальовані опудалом,
Гнівно корчаться у золоті
Від тяжкого ожиріння,
Тіло змокло і опухло.
Що ж танцюй, хіба нерадий,
Обірванці плачуть марно
Тут завжди потворам раді,
Посміхається жадоба,
Жалість знає, де тепліше,
Відпочити, одуріти.
Кiркоров у пеклi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112012705340
Свидетельство о публикации №112012705340
Рецензии
