Крiзь шибку до хати всмiхаються зорi

Фіранки, мов паморозь срібна, прозорі.
Крізь шибку до хати всміхаються зорі,
В куточках кімнати притихли печалі,
Лиш зігнута матір в німому мовчанні.

Ніхто не приїде... вона  і... хатина.
Надворі — собака  й замерзла калина.
А сніг білий-білий, а ночі аж срібні...
Як гірко — холодні, голодні і бідні!


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.