Полетіли пташки за обрій,
сонце тихо сіда
вітер дує ,продуває
наскрізь тіло пронизує
весь час скінчився
і ніщо не надиха...
дим в легенях охолов,
негріє сонячне тепло
а серце стукае.. тріпоче
думки неосяжні розуму,
його лоскочуть,
ти стоїш на морозі, хочеш втекти
в самотній свій світ
де не буде тривоги
де немає бруду й брехні
лиш тоненька нитонька
міцно стискае твої почуття
і почуття кохання
досі трима тебе у тямі
дає сенс буття
криє внутрішні туги..
нові вогні в очах горять
і дикий запал рве до волі
відчувається визначеність долі.
Полет ли пташки за обр й...
© Copyright: Андрюха Роуз, 2012
Свидетельство о публикации №112012711780
Свидетельство о публикации №112012711780
Рецензии