Лист

                Останній лист

Тобі пишу листа , хоч точно знаю у душі –
Його ти зовсім не читаєш … і не відповіси мені.
Що всі листи мої , можливо , до тебе так і не дійшли ,
І крізь думки свої , мінливо , я знову згадую у сні – тебе…
Я тінню стану ненароком , щоб прослизнути у той світ
Де ми блукали по підлогам , не знали болю , зради , кривд
Чому ? Чому зненацька обірвалась та смуга веселкових днів?
Коли ми встигли проміняти повагу – на безжальний гнів?
Тоді…ми не проіснувати одна без одної…на мить –
Зуміли дружбу зруйнувати – і як тепер в душі болить те горе…
Ті роки , що ми були з тобою разом – гуляли ,
Плакали , сміялись….А зараз що? Самі образи…
Навіщо? Адже колись ми шуткували , що не потопи , не навали не зможуть роз’єднати нас
Тоді…тепер ти бачиш , моя люба , життя жартує дуже грубо –
Ні ти ні я не зупинились і не згадали ті роки –
Бо серце так кроваво билось  - а зараз що? Ціпки одні…
Гіркії муки , жаль і смуток , ми як могли зробити так , Навіщо проміняли дружбу ,
Чи вартий Він , таких утрат? Авжеж…
Тоді не розуміли а зараз – легко говорить ,
Ми через нього подуріли і повтрачали те святе що, так тепер в душі болить…
І де ? І де тепер той Він , через якого лютували ? Нема…
Пропав у небі , наче дим…тебе й мене йому  замало..
А ми?  Тепер не знаєш ти мене , а я так хочу як колись –
У той наш світ , маленький світ  де ми ділили таємниці ,
Ні! Не хочу вірить в те ,  що сталось все через дурницю!
І ти і я тепер – жалкуєм …та марно – я не підійду
І хай образи вже нема , та я не можу , дуже пізно,
Чому ? Чому раніше не сказала просто « пробач» ? Не знаю…страх
Листи пишу й не відправляю – немає пошти в небесах…