Коли я під'їжджаю до села,
Тривожать душу спогади дитячі.
І щемно так... здається, серце плаче,
А доля в світ широкий повела.
Ступаю знов на батьківський поріг,
Старенька мати в дверях зустрічає,
Від щастя вона плакать починає...
А я радію, що Господь зберіг!
Така щаслива, що вона живе,
Що є кому мене ще привітати...
На завтра — час додому повертати,
А за вікном день сонячний пливе.
Тревожат душу воспоминания детские
Перевод Ирины Рудзите (irina-rudzite)
К деревне подъезжаю, как иначе
Воспоминания тревожат душу мне.
Щемит... и кажется, что сердце плачет
Живу давно в чужой я стороне.
Я на родительский порог ступаю,
В дверях родная мамочка стоит.
От счастья она плакать начинает,
Я радуюсь, что Господь сохранил!
Я счастлива, что мать еще живая,
Что поздороваться со мною есть кому!
А завтра я домой. Переживаю...
И солнце за окном прогнало тьму.
Тривожать душу спогади дитячi
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112012411493
Свидетельство о публикации №112012411493
Рецензии