Я к чему эт паю не пайМу й

У отца моево  да в БаТорИя
Была, в общем-то, морда толСтая.
КирпичОМ я Б его.  Да не очень-та!..
ДазваНишьСяг ты, блин, к могиЛёвКе той, ох!

Вышел вечер за плит. А под ним снег уж скис.
А я, от, СоБи да палю у плыти.
И, ха, хочэма мы
ЗапаЛыты щэ й лис,
Що й за й тыщу килёМыкТыр збиг Ж.

У подНожии был да какой-таг там Клим.
А мы в опщехСтве лис да пазБёгЛи Ж фсех бид.
А мы от но СоБиг бЕм об клаВыща с Тигр.
Да й ны й дуйМАЙ а ныц ны Ж про ближнь. –

Вай, чевВо-та ля мни да наПик Хтось МлынЦив!
А я й думав Ш про й йих.
Ны зруБаты Ж Навинк.
Навыть вэчорОМ мы
Уси, Х, загсНягТыйи Зь.
ЕК зех в ванну до Ваньк да, хы, влизь. –

Да, ну, вот на войни
Жэ й булы й пыйРойГы й,
Згынь ваш вовк сукХыйБирськ!
От пак быймо но вш свынк.

Да нывэЛыко ты, БР,
Стыбрыш в видьМый хоть сливк.
КолокольЧык дзвыныть ведь в духШик. –

Да, я Ж во дозВойныфсь
Да до кращый на свит.
Ий улад вговоРыв
Щэ й ув гохСтых пидьЙидь.
Да й унуцьКу Сь дальЛих на два словця ослых: ай, сцось мы просьцюкДзикЛись, лисичк! –

От таКый ув нас кирк:
ОдорВав Ж сукый сын.
Ты ёго накрычы да щэ, О, наточы вш.
А то надто вин впиКСь.
Ну, во гэтой ТанГир
Да ля-к, хык, О той во й хвайНый гирл.

От ув дишцы мы й вспив
Надушыты пыриг Ж.
Дони Ш вси одуВанЧыкы в снизь. –

Ну, то шо нато мни вш.
Но посТукХаты Ш ф тфир:
Эй, алё! Ты фшэ спыш? МолоДычк!..


Рецензии